Лобні відділи мозку

Дитина легко відволікається, швидко втомлюється від занять. Млява і байдужа практично до всього, особливо до виконання шкільних завдань. Навчальна програма засвоюється з труднощами. При обстеженні дитина виконує завдання повільно і монотонно, не завжди виконує програму експерименту. Основний феномен: схильність до спрощення програми. Потребує зовнішнього контролю, що підвищує ефективність роботи. Мовлення вкрай бідне, знижена функція, що відповідає за узагальнення. Синтаксичне оформлення мови примітивне. Спостерігаються недоліки саморегуляції, програмування, цілеспрямованості та контролю за перебігом власної діяльності. У дитини слабке регулювання функції мовлення.

Ліва скронева область

Відмінною рисою є труднощі звукорозрізнення і, як наслідок, розуміння мовлення, що сприймається на слух. В показниках інших психічних функцій не виявлені які-небудь значні відхилення. Характерними є скарги дитини на те, що вчитель говорить швидко, незрозуміло. При читанні спостерігаються проблеми визначення наголосу в словах, страждає інтонаційне оформлення мовлення. Писемне мовлення порушене більшою мірою і залежить від стану сформованості фонематичного слуху. Значною мірою порушений контроль за власним мовленням. В результаті цього з'являється компенсаторна багатослівність, але частіше спостерігається замкнутість, мовчазність. При відсутності корекції порушується здатність розгортання програми власних мовленнєвих висловлювань та можливості отримання навичок письма.

Міжпівкульна взаємодія

Даний синдром відрізняється набором типових ознак "функціональної автономності" мозкових півкуль:

• несформованість реципрокної координації рук
• велика кількість реверсій
• тенденція до ігнорування лівої половини перцептивного поля
• несформованість фонематичного слуху
• нестабільність розвитку усного мовлення
• в наявності спеціальні ефекти при дослідженні пам'яті (перший і останній зразок запам'ятовує краще)
• використання різних стратегій вирішення інтелектуальних завдань, що справляє враження одночасного існування двох систем мислення, оскільки в одному і тому ж експерименті дитина може використовувати різні стратегії

Все перераховане призводить до безлічі вторинних дефектів, які з часом призводять не тільки до навчальної дезадаптації, але і до невиправданих діагнозів.

Права півкуля

В першу чергу виявляється недостатнє просторове уявлення та порушення порядку відтворення мовнослухових і зорових показників. Нерідкі предметні парагнозіі, труднощі розрізнення кольорів, різка зміна емоцій. У зорової пам'яті порушення порядку поєднується з великою кількістю реверсій. Еталонні зразки змінюються і трансформуються до невпізнання. Виявляються також реверсії і контамінації , спотворення, пов'язані з метричними і структурно-топологічними метаморфозами. Мова і мислення в межах норми. Однак ці процеси носять "дорослий" штамповий відтінок з великою кількістю інтонаційно-мелодійних і жестомімічних компонентів. Первинна просторова недостатність, що відповідає за оптико-просторові уявлення впливає на ефективность процесів письма і читання, рахунку.

                                                  Сучасні методи корекції дітей з відхиленням психічного розвитку:

1. Когнітивні методи, найчастіше спрямовані на подолання труднощів засвоєння шкільних знань і формування вищих психічних функцій. Наприклад: цілеспрямована робота в сфері мовнослухової пам'яті, формування операцій рахунку і т.п.
2. Методи рухової корекції (моторної), або тілесно-орієнтовані методи. Спроби зв'язати ці два напрямки найчастіше зводяться просто до сумації їх (вводять в корекційну програму когнітивні і рухові методики)

Досвід показує, що результат не досягається, тому що в сучасній популяції дітей переважають системні порушення психічних функцій і дефекти різного генезу. У ситуації, що склалася оптимальним є системний підхід до корекції і абілітація психічного здоров'я дітей, де когнітивні і рухові методи повинні застосовуватися як комплексна нейропсихологічна корекція і абілітація. Це передбачає вплив на сенсомоторний рівень з урахуванням загальних закономірностей онтогенезу. Логічно на початку корекційного процесу віддавати перевагу саме руховим методам. Це не тільки створює певний потенціал для майбутньої роботи, а й активізує, відновлює взаємодію між різними рівнями і аспектами психічної діяльності. Методологічно "комплексна нейропсихологічна корекція і абілітація" спирається на сучасні (за А.Р.Лурия) уявлення про закономірності розвитку і ієрархічну будову мозкової організації вищих психічних функцій в онтогенезі (перш за все - в ракурсі теорії про три функціональні блоки мозку).